А.Ю.Волянський, ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім.І.І.Мечникова АМН України»

30 листопада у Києві відбулася розширена колегія МОЗ України з тематикою «Епідемічна ситуація з грипу та ГРВІ, заходи щодо її подолання». Були присутні народні депутати України, представники НАН України та АМН України, керівники регіональних УОЗ, головні санітарні лікарі, керівники решти ОДА. Виступи міністра і його заступників залишили враження деякої невпевненості керівництва МОЗ України в правильності та послідовності своїх дій при епідемічній напрузі щодо грипу та ГРВІ. Більш 400 загиблих за місяць в Україні, в той час як у всій Європі з літа загинуло десь біля 1000 осіб — результат, безумовно, незадовільний. Протоколи надання допомоги хворим на пандемічний грип, незважаючи на доповнення від 7 листопада, нагально потребують вдосконалення. Питання термінової лабораторної діагностики на сьогоднішній день теж далеко не вирішено. Незрозуміло, яка ж все-таки частка з 2 мільйонів захворілих на грип та ОРВІ була інфікована саме пандемічним штамом. Всім зрозуміло, що лише своєчасна інформація про лабораторне підтвердження так званого нового грипу дозволяє надання адекватної допомоги та обмеження інфікування осіб, що перебували в контакті з хворим.

Т.В.Цимбал, головний лікар Миколаївської обласної дитячої інфекційної лікарні

Все частіше і частіше останнім часом звучить від батьків фраза — «Ми відмовляємось від щеплення своєї дитини». На питання «З приводу чого? Які для цього у Вас підстави?» — нічого суттєвого не чую. І пояснити не можуть причини відмови, і негативних прикладів не наводять, але висновки категоричні — «Ні».
І починається тривала переконлива бесіда з кожною мамою, татом, бабусею та іншими про необхідність і нагальну потребу в вакцинації дітей в наш час.
Пригадую 1994-1998 роки, коли в Миколаївській області від епідемії дифтерії помирали нещеплені діти, тому що батьки теж відмовлялися від щеплення.
Якби ж вони бачили очі маленьких пацієнтів, які в повній свідомості йшли з життя — ЗАБУТИ ЦЕ НЕМОЖЛИВО...
Це були дівчатка — 7-11 років, які загинули від важких ускладнень дифтерії — паралічу серця, інфекційно-токсичного шоку, відмови провідних шляхів серця. Тоді ж гинули і дорослі.