С.К.Джораєва, ДУ «Інститут дерматології та венерології АМН України», м.Харків

Серед проблем, що виникли за останні роки перед медициною в Україні, актуальним визнане завдання організації епідмоніторингу за збудниками, що циркулюють на території країни. Проблема хламідійних інфекцій визнається однією із пріоритетних в галузі охорони здоров’я, за поширеністю та спектром патології вона посідає провідне місце серед захворювань, що передаються статевим шляхом. Ця інфекція може мати хронічний та латентний перебіг з різними клінічними проявами з боку сечостатевого тракту, може спричиняти розвиток висхідних та екстрагенітальних ускладнень, що нерідко призводить до порушень репродуктивної функції та безпліддя. Встановлена роль хламідій у патогенезі захворювань дихальної, опорно-рухальної та серцево-судинної систем [1].
Одним з напрямків рішення проблеми є виділення, вивчення та збереження клінічних ізолятів мікроорганізмів. Важко переоцінити значення виділення чистих культур цього мікроорганізму. Фундаментальні зміни, що відбулись в таксономії хламідій, значною мірою обумовлені ізоляцією і глибоким вивченням біологічних властивостей нових агентів, які виділені від різних хазяїв, на основі яких розроблені нові принципи ідентифікації виду [2, 3].
«Золотим стандартом» діагностики хламідійної інфекції є метод виділення збудника у перещеплюваних клітинних лініях. Неперевершеною перевагою культурального методу над іншими діагностичними методами є виділення тільки живих форм мікроорганізму. Виділення збудника у перещеплюваних клітинних лініях є переважним методом вибору при встановленні етіологічного діагнозу при складних формах захворювання. Культуральний метод вважається оптимальним для контролю виліковності пацієнтів, оскільки молекулярні методи через свою високу чутливість можуть давати хибно позитивні результати. Крім того, цей метод є незамінним при дослідженнях біологічних властивостей мікроорганізму, що дозволяє створювати моделі взаємодії між клітиною та паразитом, що в свою чергу сприяє розкриттю механізмів персистенції інфекції, випробуванню нових протихламідійних препаратів [4, 5].
Основи вивчення біології хламідій базуються на здібності цих мікроорганізмів до облігатного внутрішньоклітинного паразитування та тропізмі збудника до різних за походженням клітин, тому для первинного виділення збудника використовують наступні клітинні культури: McCoy — клітини синовіальної оболонки людини, L 929 — трансформовані мишачі фібробласти, HeLa — клітини карциноми шийки матки, Нер-2 — клітини карциноми гортані людини та ін. [4].
За традиційною методикою до збагаченого ембріональною телячою сироваткою та глюкозою ростового середовища 199 додають циклогексімід - інгібітор білкового синтезу еукаріотних клітин, який уповільнює метаболізм цих клітин і, таким шляхом, непрямо стимулює розмноження хламідій. [5,6]. Але навіть у невеликих дозах циклогексімід спричиняє цитотоксичну дію на клітини моношару, яка виявляється у вакуолізації цитоплазми клітин, наявності клітин з виростами цитоплазми та ін., що в свою чергу утруднює підрахунок отриманих результатів [7]. Крім того, головним недоліком цього поживного середовища є низька концентрація L-цистеїну-HCl та L-триптофану- амінокислот, які є важливими та незамінними для хламідій, особливо у період їх інтенсивного росту і розмноження. Важливо зауважити, що L-триптофан входить до складу головного білка зовнішньої мембрани хламідій, який завжди знаходиться на поверхні хламідій, відповідаючи за процес прикріплення хламідій до клітин та виконуючи функцію порину [8].
Тому метою нашої роботи стало проведення досліджень щодо удосконалення поживного середовища для культивування клітин, що використовуються для вилучення збудника шляхом підбору оптимальних концентрацій L-цистеїну-HCl, та L-цистеїну-HCl у поєднанні з L-триптофаном.

ПОЛНЫЙ ТЕКСТ СТАТЬИ ПОЛУЧАЮТ ТОЛЬКО ПОДПИСЧИКИ ЖУРНАЛА "ИНФЕКЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ"
Справки по телефонам: (044) 360-43-05, (048) 786-00-17