О.М.Коляда, С.В.Бруснік, М.С.Михайличенко, А.М.Нестеренко, Л.М.Руденко, І.М.Балута,
Ю.В.Шатіло, Т.І.Коляда, ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМНУ»

УДК 57.083.3:616.2-002.2

Пневмонія належить до поширених захворювань і займає провідне місце у структурі захворюваності на хвороби органів дихання. Незважаючи на постійне довершення методів діагностики та доступність сучасних високоефективних протимікробних препаратів, позалікарняна пневмонія, як і раніше, посідає провідне місце в структурі захворюваності та смертності від інфекційних хвороб в розвинутих країнах [1, 2]. За результатами сучасних досліджень в етіологічній структурі цього захворювання переважають як типові бактерії — Staphylococcus aureus, Haemophilus іnfluenzae, Moraxella catarrhalis, Streptococcus pneumoniae й Pseudomonas aeruginosa, так і атипові збудники – Mycoplasma pneumonia, Legionella pneumophila, Chlamydia pneumoniae, що викликають розвиток атипової пневмонії [3]. Причому найпоширенішими збудниками бактеріальної пневмонії виявлялись Streptococcus pneumoniae та Staphylococus aureus (35-55 % хворих), атипової ж — Mycoplasma pneumoniae (20 %).
На сьогоднішній час в наявності є арсенал ефективних антибіотиків для лікування бактеріальних пневмоній, такі як макроліди, фторхінолони та тетрацикліни [1, 4-7]. Тим не менш, залишаються труднощі в лікуванні пневмоній мікоплазменної етіології. В літературних джерелах вказується, що у реконвалесцентів, які перехворіли мікоплазменною пневмонією відмічалися повторні інфекції дихальних шляхів з явищами обструкції, що мали схильність до затяжного перебігу та розвитку рецидивів [7]. Мікоплазми на різних етапах свого розвитку розташовуються як внутрішньоклітинно, так і позаклітинно, що вимагає додаткових резервів гуморальних та клітинних механізмів імунітету для їхньої елімінації, що наприкінці призводить до виснаження та пригнічення протиінфекційної резистентності імунної системи.
Необхідно зазначити, що більшість антибактеріальних препаратів діє переважно при зовнішньо-клітинному етапі розвитку збудників, тому створюються умови для його подальшої персистенції, дисемінації в організмі, хронізації процесу та формування ускладнень. Крім цього, застосування антибіотиків без імунокорегуючої терапії в багатьох випадках призводить лише до тимчасового пригнічення розвитку бактерій, що веде до погіршення імунологічних розладів, і, як наслідок, — підвищення ризику рецидиву захворювань [8-10]. Тому, при лікуванні захворювання легень мікоплазменної етіології необхідно застосовувати комплексний підхід, котрий окрім протимікробних засобів передбачає імунотропні препарати, що спрямовані на адекватну корекцію порушеної імунної відповіді.
Отже, саме тому дослідження імунопатогенетичних механізмів при запальному захворюванні легень, викликаному типовими та атиповими збудниками, є актуальним, визначають перспективні напрямки пошуку ефективної патогенетичної терапії [11].

ПОЛНЫЙ ТЕКСТ СТАТЬИ ПОЛУЧАЮТ ТОЛЬКО ПОДПИСЧИКИ ЖУРНАЛА "ИНФЕКЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ"
Справки по телефонам: (044) 360-43-05, (048) 786-00-17