Ролан Леклерк
Лікарня університету Каен, м.Каен, Франція

Залежно від країни, розповсюдженість внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ) різниться від 5 до 15%. Найчастіше нозокоміальні інфекції є інфекціями хірургічних ран, сечового тракту та нижніх дихальних шляхів. Вони виникають переважно у відділеннях інтенсивної терапії та у палатах хірургічних і ортопедичних відділень, у пацієнтів із підвищеною чутливістю, яка може бути наслідком похилого віку, сумісних захворювань, хіміотерапії тощо. ВЛІ є однією з основних причин смерті пацієнтів: крім того, економічний тягар, пов’язаний з їх лікуванням, є суттєвим. Інфікування може спричинятися мікроорганізмами, набутими від іншої особи, що перебуває в лікарні (перехресна інфекція), або ж власною флорою пацієнта (ендогенна інфекція). Також причиною виникнення інфекції можуть бути речі, нещодавно контаміновані з іншого джерела (з оточуючого середовища). Роль патогенів зовнішнього походження або мікроорганізмів, відсутніх у нормальній флорі пацієнта (наприклад, збудників дифтерії та туберкульозу) залежить від дотримання базових вимог гігієни. Крім того, багато мікроорганізмів, що є причиною виникнення внутрішньолікарняних інфекцій, характеризуються резистентністю до дії кількох антибактеріальних препаратів (АБП).
У багатьох країнах було розроблено загальнодержавні та регіональні програми з метою надання лікарням підтримки щодо зменшення ризику виникнення ВЛІ. При роботі на місцевому рівні необхідними є мультидисциплінарний підхід, співробітництво та обмін інформацією між адміністрацією, лікарями, іншими медичними працівниками, клінічними мікробіологами, фармацевтами тощо. Найважливішою метою є підвищення рівня базової гігієни. Доведено, що антисептична обробка рук зменшує передачу патогенів у закладах охорони здоров’я. Рекомендується протирати руки з допомогою спирту, оскільки це найбільш ефективний метод очищення рук у більшості випадків здійснення догляду за пацієнтом. Даний метод також є одним з основних факторів, що впливає на зменшення показників виникнення різноманітних серйозних інфекційних захворювань (наприклад, МRSA). ВООЗ нещодавно запропонувала Стратегію з поліпшення гігієни рук (Hand Hygiene Improvement Strategy), а також висунула відповідні директивні рекомендації.
Дуже важливою є роль мікробіологів у боротьбі з ВЛІ. При виконанні програм інфекційного контролю, роль лабораторій полягає у тому, щоб ідентифікувати патогени, відповідні за спалах інфекції, здійснювати тестування чутливості до дії АБП, а також створювати звіти щодо розповсюдження резистентності. При дослідженні спалахів епідемій роль лабораторій полягає у наданні допомоги в аналізі можливих причин їх виникнення, визначенні способів передачі інфекцій, ідентифікації потенційних носіїв захворювань, визначенні та впровадженні заходів і контролю, а також в здійсненні епідемічного контролю та перешкоджанні спалахам епідемій.
Висновок: мікробіологи відіграють суттєву роль у комплексних програмах інфекційного контролю. Мультидисциплінарний підхід продемонстрував свою ефективність у всіх місцях, де він застосовувався. Однак даний підхід слід адаптувати до особливостей кожної країни.