Проблема піодермій в дерматологічній практиці та щільність заселення мікробами окремих топодемів шкіри
С.В.Пилюгін, ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім.І.І.Мечникова АМН України»
УДК 616.5-008.1-02:616-056
Однією з найважливіших проблем сучасної медицини є широке застосування протимікробних препаратів — антибіотиків, антисептиків — для лікування численних, перш за все гнійно-запальних захворювань. Надмірне та не завжди раціональне їх використання веде до порушення мікробіоценозів людини, які склалися протягом багатьох років співіснування системи «організм-мікрофлора господаря» (В.Г.Палій та ін., 2004; Мороз В.М. та ін., 2000, 2004; Митрохин С.Д., 2003).
Більш як півстолітній досвід використання антибіотиків не зміг затримати наростання місцевих інфекційних процесів і септикопіємії, не довів до зменшення летальності від сепсису, не скоротив термінів лікування гнійних ран (Ляпіс М.О., Цицюра Р.І.,2004; Меншиков Д.Д, та ін., 2002; Bowler P. G. et al., 2007). На цьому фоні відбувається переоцінка місця антибіотиків, відроджується зацікавленість до антисептиків (Ковальчук В.Р., 2006; Вінцерская Г.А. та ін., 2005; Шевчук Н.М. 2007; Клімов О.І., 2008; Langer S et al., 2004). Одержано декілька класів таких нових препаратів, досліджуються механізми їх дії на мікроорганізми (Ковальчук В.П., 2006; Бойко В.М., Палій Г.К., 2008).
Шкіра людини являє собою унікальну екологічну систему з чисельними мікробіоценозами, які створюються різноманітними бактеріями, вірусами, найпростішими. Роль її в забезпеченні різноманітних функцій організму надзвичайно велика. Сучасний рівень розвитку біологічних наук вимагає детального вивчення екології мікроорганізмів взагалі та поглибленого дослідження мікрофлори шкіри зокрема. При цьому бажано впроваджувати біоценотичний підхід, здатний розглядати екосистему на рівні не лише популяцій бактерій, які її заселяють, а й мікробних угрупувань. Результати таких досліджень в змозі дати більш об’єктивну та повну інформацію про взаємозв’язок і взаємообумовленість різних компонентів такої різноманітної системи, якою є шкіра.
Проблема мікозів в останній час набуває все більшої актуальності. Адже гриби складають винятково гетерогенну і комплексну групу, яка об’єднує сотні збудників. Патогенні гриби характеризуються як таксономічною різноманітністю, так і розмаїттям фізіологічних властивостей. Вони широко розповсюджені у світі і мають відношення до всіх медичних галузей. У сучасний період спостерігається не тільки збільшення захворюваності, спричиненої грибами, але і їх широке територіальне розповсюдження.
Мікроби існують на шкірі на правах резидентних або постійних популяцій, знаходячись у динамічній рівновазі із організмом господаря протягом всього її життя. Однак інтенсивне втручання в цю систему (лікарські препарати, численні антропогенні та техногенні впливи) поступово змінюють не тільки реактивність організму людини, вони суттєво впливають на біологічні властивості мікроорганізмів. Формуються популяції із зміненими морфологічними, антигенними, патогенними властивостями, мікроби набувають полірезистентності до антибіотиків. Це призводить до того, що автохтонна та алохтонна мікрофлора людини виступає етіологічним чинником гострих і хронічних гнійно-запальних захворювань не тільки шкіри, але й різних органів і систем.
Серед різноманітних форм хронічної піодермії окремо виділяють захворювання, що часто і рідко зустрічаються. До форм, що зустрічаються часто, відносять хронічний фолікуліт, фурункульоз, сикоз, гідраденіт, тощо. Серед рідкісних або атипових форм частіше за все виділяють хронічну виразково-вегетуючу та гангренозну піодермію, підриваючий фолікуліт Гофмана, вегетуючу піодермію Аллопо, фолікуліт, який грубо рубцюється, пустульозний та атрофічний дерматити гомілок тощо. Глибокі форми дерматитів перебігають важко, як правило, виникають у осіб, страждаючих важкими соматичними захворюваннями (поразки центральної нервової системи, залоз внутрішньої секреції, атопічними алергозами), та суттєво усугубляють перебіг і цих хвороб.
Діагноз піодермій встановлюють на підставі особливостей клінічної картини та за допомогою лабораторного обстеження.
...
ПОЛНЫЙ ТЕКСТ СТАТЬИ ПОЛУЧАЮТ ТОЛЬКО ПОДПИСЧИКИ ЖУРНАЛА "ИНФЕКЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ"
Справки по телефонам: (044) 360-43-05, (048) 786-00-17