Содержание номера (зміст):

«ІК» - 10 років
Гортаючи сторінки журналу…(Л.Г.Засипка)

Готується до друку
Презентація книги «Чтобы наступило завтра» - добірка матеріалів про сьогодення та минуле (за спогадами сучасників) санепідслужби Одеської області (П.Овчинникова)

Коментар
Щодо результатів розширеної колегії МОЗ України (А.Ю.Волянський)
Роздуми про щеплення (Т.В.Цимбал)

Санепіднагляд
Особливості епідпроцесу та організація епідеміологічного нагляду за грипом та гострими респіраторними інфекціями в Одеській області (Л.В.Красницкая)
Грипп. Как предупредить очередную волну эпидемии (З.Демченко)

В.М.Лісецька, Одеська обласна санітарно-епідеміологічна станція

Одеська область за своїми соціально-економічними особливостями, прикордонним статусом та надзвичайно інтенсивними міждержавними зв’язками і міграційними процесами закономірно однією з перших в Україні зіткнулась з проблемою поширення ВІЛ-інфекції та СНІДу.
З часу виявлення першого випадку ВІЛ-інфекції в Одеській області минуло вже більш 20 років, набуто чималий досвід у подоланні епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Однак, незважаючи на усі зусилля по виконанню комплексу заходів з профілактики, лікування, догляду ВІЛ-інфікованих, а також охоплення профілактичними програмами уразливих контингентів – епідемічна ситуація залишається надзвичайно складною та неблагополучною.
Масштаби епідемії ВІЛ/СНІДу в області продовжують зростати. Поширеність ВІЛ-інфекції та СНІДу в області в 2,3 рази перевищує середні показники по Україні.
Епідемією ВІЛ/СНІДу охоплені всі адміністративні території.

А.Ю.Волянський, ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім.І.І.Мечникова АМН України»

30 листопада у Києві відбулася розширена колегія МОЗ України з тематикою «Епідемічна ситуація з грипу та ГРВІ, заходи щодо її подолання». Були присутні народні депутати України, представники НАН України та АМН України, керівники регіональних УОЗ, головні санітарні лікарі, керівники решти ОДА. Виступи міністра і його заступників залишили враження деякої невпевненості керівництва МОЗ України в правильності та послідовності своїх дій при епідемічній напрузі щодо грипу та ГРВІ. Більш 400 загиблих за місяць в Україні, в той час як у всій Європі з літа загинуло десь біля 1000 осіб — результат, безумовно, незадовільний. Протоколи надання допомоги хворим на пандемічний грип, незважаючи на доповнення від 7 листопада, нагально потребують вдосконалення. Питання термінової лабораторної діагностики на сьогоднішній день теж далеко не вирішено. Незрозуміло, яка ж все-таки частка з 2 мільйонів захворілих на грип та ОРВІ була інфікована саме пандемічним штамом. Всім зрозуміло, що лише своєчасна інформація про лабораторне підтвердження так званого нового грипу дозволяє надання адекватної допомоги та обмеження інфікування осіб, що перебували в контакті з хворим.

Т.В.Цимбал, головний лікар Миколаївської обласної дитячої інфекційної лікарні

Все частіше і частіше останнім часом звучить від батьків фраза — «Ми відмовляємось від щеплення своєї дитини». На питання «З приводу чого? Які для цього у Вас підстави?» — нічого суттєвого не чую. І пояснити не можуть причини відмови, і негативних прикладів не наводять, але висновки категоричні — «Ні».
І починається тривала переконлива бесіда з кожною мамою, татом, бабусею та іншими про необхідність і нагальну потребу в вакцинації дітей в наш час.
Пригадую 1994-1998 роки, коли в Миколаївській області від епідемії дифтерії помирали нещеплені діти, тому що батьки теж відмовлялися від щеплення.
Якби ж вони бачили очі маленьких пацієнтів, які в повній свідомості йшли з життя — ЗАБУТИ ЦЕ НЕМОЖЛИВО...
Це були дівчатка — 7-11 років, які загинули від важких ускладнень дифтерії — паралічу серця, інфекційно-токсичного шоку, відмови провідних шляхів серця. Тоді ж гинули і дорослі.

Их можно назвать первопроходцами в диагностике инфекционных заболеваний. Именно они бросаются в неизведанное, берут на себя ответственность в определении диагноза, а значит, и клинического пути к выздоровлению каждого больного, к ликвидации вспышек заболеваний. От их квалификации, оперативности и преданности делу по сути зависит исход каждой вспышки. Но прежде всего эти специалисты упорно работают над тем, чтобы не допустить массовых вспышек и эпидемий.
Мы говорим об эпидемиологах.
И если врач-клиницист работает с больным в единичном случае, то труд каждого эпидемиолога служит профилактике заболеваемости среди большой группы населения.
Но сами эпидемиологи словно за кулисами, о их вкладе в профилактику и лечение население знает мало, хотя для предупреждения заболеваний они работают параллельно с остальными медиками – клиниками, лабораториями. И не только диагностируют, определяют факторы, ставшие причиной возникновения инфекционного заболевания, но и прогнозируют саму перспективу его развития во время вспышек.

Из интервью Натальи Кичигиной с доктором Хансом Клюге, главой секции по системам и политике здравоохранения Европейского регионального бюро ВОЗ, www.2000.net.ua

— Доктор Клюге, как вы оцениваете сегодняшнюю ситуацию с туберкулезом в Украине?
— В Украине на 100 тыс. человек 102 больны туберкулезом. Особую обеспокоенность вызывает частота случаев его лекарственно-резистентной формы. Пациентов с МЛУ ТБ очень сложно вылечить. Порой из-за того, что недоступны дорогостоящие лекарства второй линии. Но даже при наличии лучших медикаментов лечение эффективно только в 60—65% случаев.
К тому же у 16% из тех больных, у которых впервые выявляется туберкулез, уже есть форма с множественной лекарственной устойчивостью. Из тех, кто уже проходил какое-то лечение, 44% имеют МЛУ ТБ. Это почти самый высокий процент в мире. Именно поэтому контроль туберкулеза и МЛУ ТБ в Украине является приоритетом международного уровня.
За последние три года страна достигла значительного прогресса в предотвращении распространения этих заболеваний. В частности, были разработаны новые методики лечения, создана государственная лаборатория по туберкулезу. Кроме того, 1 апреля этого года во время конференции в Пекине для 27 стран с наиболее высоким уровнем заболеваемости туберкулезом украинская делегация взяла на себя обязательство к 2015 г. обеспечить всех больных МЛУ ТБ лечением в соответствии с международными рекомендациями.

Марина Маркова, www.2000.net.ua

Пока Украина лихорадочно пытается определить, какая же вакцина от гриппа нам нужна, а отечественный Минздрав, не дождавшись процедуры испытания и регистрации конкретных марок препаратов, уже обратился к ВОЗ с просьбой о выделении 15 млн. доз вакцины от A/H1N1, — в мире интерес к прививочной кампании заметно снизился.
Например, Германия и Испания уже выразили желание вернуть производителям неиспользованные дозы вакцины от свиного гриппа, поскольку даже самые уязвимые слои населения не верят в серьезность этого заболевания.
Сначала провалилась вакцинация в Германии — не в последнюю очередь из-за самих врачей. Пресса слишком часто цитировала, например, слова вице-президента Федеральной врачебной палаты Франка Ульриха Монтгомери: «Не хочу нагнетать страх, но тот факт, что не все компоненты вакцины были протестированы, вызывает обеспокоенность». Речь шла о вакцине Pandemrix производства британской фармацевтической компании GSK — именно этот препарат применяют в ходе самой массовой в истории ФРГ прививочной кампании.

Эта статья Юрия Блиева была опубликована в «Медицинской газете» (Россия) в 1999 году.
Прошло 10 лет...

Сегодня мир почти забыл об объявившемся в конце позапрошлого года в Гонконге «птичьем гриппе». А вот вирусологи до cих пор считают появление этого нового вируса самым значительным по сей день явлением. Тогда в Гонконге наступил пик сезонной вспышки гриппа. Новый вирус теоретически мог соединиться с обыкновенным человеческим штаммом и создать супер-вирус — смертельный и чрезвычайно заразный.
Результаты исследований раскручивают историю, которая начиналась 80 лет назад.

Незабываемый 1918 год
Гонконгский «инцидент» в чем-то походил на ситуацию появления таинственной «испанки» 1918 года, унесшей миллионы жизней. Теперь-то мы знаем, что многие функционеры здравоохранения США и Западной Европы готовились к пандемии. В то время как остальной мир трепетал перед отдаленной угрозой вируса Эбола и ханта-вируса, наиболее продвинутые вирусологи готовились к глобальной катастрофе, замаячившей в Гонконге. Полный рассказ о тех драматических днях следует начать с 1918 года. С эпидемии, затмившей даже средневековую «черную смерть» — натуральную оспу.

Базовые квалиикации для эпидемиологов общественного здравоохранения, работающих в области надзора за инфекционными заболеваниями и реагирования на них на территории Европейского союза

Этот документ является переводом оригинального документа ”Technical document. Core competencies for public health epidemiologists working in the area of communicable disease surveillance and response, in the European Union”, подготовленного и опубликованного Европейским центром профилактики и контроля заболеваний, Стокгольм, 2008 г.
Опубликован на веб-сайте: http://ecdc.europa.eu/en/files/pdf/publications/Core_comp.pdf
Источник: журнал «ЭпиНорт»

ПРЕДПОСЫЛКИ
В статье 9 положения об образовании Европейского Центра профилактики и контроля заболеваний (ECDC) подробно описывается роль Центра в предоставлении обучения: «Центр должен в надлежащем порядке поддерживать и координировать учебные программы для того, чтобы помочь странам-членам Евросоюза (ЕС) и Европейской Комиссии (ЕК) получить достаточное количество обученных специалистов, особенно в области эпиднадзора и полевых расследований, для того, чтобы иметь возможность определить мероприятия по здравоохранению для осуществления контроля за вспышками заболеваний».
Одним из приоритетов, установленных во время первой консультации со странами-членами по стратегии обучения интервенционной эпидемиологии в Европе, проведенной в 2005 году в Стокгольме, была разработка базовых квалификаций для практических эпидемиологов в ЕС.

О.М.Коляда, С.В.Бруснік, М.С.Михайличенко, А.М.Нестеренко, Л.М.Руденко, І.М.Балута,
Ю.В.Шатіло, Т.І.Коляда, ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМНУ»

УДК 57.083.3:616.2-002.2

Пневмонія належить до поширених захворювань і займає провідне місце у структурі захворюваності на хвороби органів дихання. Незважаючи на постійне довершення методів діагностики та доступність сучасних високоефективних протимікробних препаратів, позалікарняна пневмонія, як і раніше, посідає провідне місце в структурі захворюваності та смертності від інфекційних хвороб в розвинутих країнах [1, 2]. За результатами сучасних досліджень в етіологічній структурі цього захворювання переважають як типові бактерії — Staphylococcus aureus, Haemophilus іnfluenzae, Moraxella catarrhalis, Streptococcus pneumoniae й Pseudomonas aeruginosa, так і атипові збудники – Mycoplasma pneumonia, Legionella pneumophila, Chlamydia pneumoniae, що викликають розвиток атипової пневмонії [3]. Причому найпоширенішими збудниками бактеріальної пневмонії виявлялись Streptococcus pneumoniae та Staphylococus aureus (35-55 % хворих), атипової ж — Mycoplasma pneumoniae (20 %).