С.А.Риженко, Перший заступник Міністра охорони здоров’я України,
 

Головний Державний санітарний лікар

За останні роки процес інтеграції України в міжнародне співтовариство набув нових рис. Держава вступила у світову торгову організацію, ратифікувала більшість міжнародних Конвенцій, в тому числі з міжнародного судноплавства. З 15 липня 2007 року почали впроваджуватись в дію Міжнародні медико-санітарні правила (2005 р.). Сталося збільшення міжнародних пасажирських перевезень, туризму, збільшились трудові міграційні процеси.

Різко збільшилась кількість авіапасажирів. В останні роки через міжнародні аеропорти України кордон держави перетинають від 7 до 8 млн осіб. Через морські ворота прибувають до 300 морських та річкових пасажирських круїз них лайнерів, з кількістю пасажирів на кожному від 250 до 3500 осіб. Щорічно в якості пасажирів через морські порти проходить до 250 тисяч осіб, у т.ч. ті, що здійснюють навколосвітні подорожі.

Українські громадяни — моряки закордонного плавання, а їх вже 90 тисяч, перетинають кордони авіаційним транспортом. Після 6-8 місячного рейсу у десятки портів, де розповсюджені тропічні, екзотичні, вірусні та паразитарні хвороби, вони за кілька годин прибувають літаком в аеропорти України або сусідніх держав (Молдови, Туреччини, Росії, Польщі) та у межах інкубаційного періоду хвороб попадають у міста мешкання, у родину.
При здійсненні нагляду в умовах пандемії каліфорнійського грипу, фахівці держсанепідслужби на транспорті, стикались з проблемою, коли громадяни Мексики, США, Канади прилітали до аеропортів Одеси та Києва для подальшої посадки на річкове або круїзне пасажирське судно в межах інкубаційного періоду цієї інфекції.

Подібні захворювання — це, в основному, захворювання вірусної етіології, яких більшає з кожним роком.
Згідно повідомлень ВООЗ та лікарів-епідеміологів, світова епідемічна ситуація з більшості карантинних та особливо небезпечних інфекцій залишається вкрай напруженою. У 2010 році зареєстровано спалах чуми в Перу, гарячки Денге в Малайзії, жовтої гарячки в Конго, поліомієліту в Анголі та Таджикистані, набуває рис епідемії спалах холери в Нігерії. Минулий рік ми прожили в умовах пандемії грипу А (Н1N1), продовжуються в світі спалахи пташиного грипу. Щорічно в Україні виявляються десятки випадків завізної малярії, у тому числі летальні.

Тільки за період з 16 по 25 серпня 2010 року в Волгоградській, Ростовськиі, Астраханській областях, а також в Краснодарському краї (Росія) зареєстровано 160 випадків захворювань лихоманки Західного Нілу (з них 7 — летальних). В місті Запорожжі вже зареєстровано 50 захворювань  за симптомами, подібними до вказаної лихоманки. Збільшення кількості випадків захворювань вірусної природи у літній час, медики пов’язують зі скупченням людей у містах масового відпочинку, купанням у забруднених вірусами водоймищах, укусами комарів
Реальністю стала загроза біотероризму, небезпека виготовлення та застосування біологічної зброї у терористичних цілях.

Одним з основних, найбільш відповідальних, напрямків діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби України, (в тому числі на різних видах транспорту), окрім постійної цілодобової загрози заносу ОНІ, є питання санітарної охорони території.

До морських та річкових портів України щорічно з-за кордону прибуває 17-16 тисяч суден закордонного плавання. Розширюються авіаційні міжнародні зв’язки, планується задіяння українських аеропортів як транзитних для багатьох авіакомпаній.
Нагляд за дотриманням санітарного законодавства, недопущення заносу через державний кордон на територію України особливо небезпечних, інфекційних, карантинних (чума, холера, малярія, жовта лихоманка, геморагічні гарячки) захворювань та інших ризиків для суспільного здоров’я в більш як 150 міжнародних пунктах пропуску через державний кордон України цілодобово забезпечують фахівці санітарно-карантинних підрозділів та відділів особливо-небезпечних хвороб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Недаремно, з метою забезпечення національної безпеки, в нову редакцію Міжнародних медико-санітарних правил (2005 року) для оцінки та повідомлення про події, що можуть завдавати надзвичайну загрозу для суспільної охорони здоров’я, мати міжнародне значення включені будь-які загрози і особливо хвороби, які викликані вірусами (віспа, поліомієліт, що викликаний диким поліовірусом, людський грип, тяжкий гострий респіраторний синдром та інші)

В роботі нашої науково-практичної конференції приймають участь фахівці-вірусологі.

Зараз в епідеміології здійснюється дуже швидка еволюція вже знайомих збудників. Виникають спалахи та епідемії, пов’язані з незнайомими, до останнього часу, збудниками.

Особливу нашу тривогу викликають віруси, які є важливим фактором в еволюції органічного світу. Статистика вражаюча — тільки від гострих вірусних інфекцій (кишкових та респіраторних) щорічно вмирає 10-14 млн. людей. Різні сімейства вірусів неймовірно розповсюдженні серед всіх представників біосфери, включаючи людину.

Віруси, як організми, підкорюються всім законам екології, в тому числі популяційній генетиці. Вони мають різноманітних хазяїв. Кожний займає свою екологічну нішу, з дуже швидкою еволюцією. Незважаючи на всю різноманітність генетичного апарату вірусів, генетичний код для бактерій, грибів, простіших, тварин, рослин та вірусів є універсальним —тотожнім для всього органічного світу.
Не менш як 300 відомих вірусів можуть викликати епідемії та пандемії — (грип А, віспа, поліомієліт,  ВІЛ-СНІД, лихоманки Денге, Жовта, Чікунгунья, Західного Нилу), епідспалахи (гепатит Е, вірус Нипах та інших), спорадичну захворюваність. Збільшилась роль вірусів у епідеміології міського середовища, внутрішньолікарняних інфекцій, організованих колективів.

Вірусні захворювання займають все більшу нішу у симптоматиці шлунково-кишкових захворювань, коли у хворого виявляються симптоми ураження шлунково-кишкового тракту, що первинне діагностується, по звичній схемі, як ГЕК або ГРВІ, а це його величність — вірус, який більша частина клініцистів та епідеміологів навіть не підозрюють.

Захворювання, викликані різноманітними вірусами є високо контагіозними та представляють реальну епідемічну небезпеку щодо розповсюдження у випадку завезення до України.

Найбільш злободенною є проблема нових вірусних та знов виникаючих (emerging — reemerging) інфекцій, які повертаються до людства. Вчені-вірусологи вказують на великі транспортні можливості шляхів занесення нових та «старих» інфекцій до Європи, України, Росії. Шляхи зараження вказуються в залежності від епідеміологічних та клінічних даних: респіраторний, аліментарний, трансмісивний.
У більшої частини населення України, навіть фахівців, на слуху та в обороті, в основному такі вірусні інфекції, як грип А та Б, гепатити, герпевіруси. Але сьогодення, різноманітні маршрути за кордон наших співвітчизників, нові трансконтинентальні транспортні зв’язки, міграційні процеси, сприяють завезенню та розповсюдженню в Україні нових, нехарактерних вірусних інфекцій. В суспільстві закріпились арбо- та ентеровіруси, які вже дали великі спалахи — спалах ротавірусної інфекції в м.Одесі, спорадичні, але з широким розповсюдженням випадки лихоманки Західного Нилу, кліщовий енцефаліт, короновірус, цитомегаловіруси. Все більше вчених заявляють про транспортно-пасажирсько-круїзні шляхи заносу вірусів з країн їх виникнення та природного резервування до країн, де ці види вірусів ніколи не реєструвались — у трюмах морських суден (з гризунами, комарами та тарганами), на колесах імпортованих автомобілів, пасажирами чи екіпажем суден при відвіданні одним судном тропічної чи епідемічної зони з суднозаходом до європейського морського порту.

Для переносу вірусу до нової країни, його майбутнього адаптування, велике значення мають всі види хазяїв — тварини, комахи, кліщі, таргани, мишевидні гризуни, клопи, мошки, які можуть бути завезені до країни з вантажем в різній транспортній упаковці: в морських контейнерах, в трюмах суден, в каютах морських суден та інше.

В розвинутих країнах світу, зокрема в Росії наука вірусологія в останні десять-п’ятнадцять років розвивається прискореними темпами. Нам теж вже час виходити на цивілізовану системну роботу по біологічному захисту від широкого наступу вірусів на суспільство. Бо вони так швидко замінюють свою генетичну інформацію (готовими блоками), змінюючи свої властивості, що ми можемо в найближчі часи мати глобальну проблему.
Вже зараз потрібно виходити на всебічний еколого-вірусологічний моніторинг, хоча б для того, щоб не в аварійному порядку працювати у природних вогнищах, а планово та поступово, грунтуючись на відомостях системного наукового моніторингу, ще й бажано на підставі дво- чи трьохстороннього (з близькими сусідами Молдовою, Румунією, Білорусією, Росією, Грузією, Турцією) співробітництва.
Дії фахівців щодо захисту кордонів держави повинні бути більш надійнішими та системними.

Важливе значення для санітарної охорони території України має плідна співпраця між науковцями та лікарями-практиками. Адже саме така співпраця дозволяє готувати вкрай необхідні для практичної діяльності документи, рекомендації, впроваджувати світовий досвід, розробляти нові сучасні заходи боротьби з ризиками для суспільної охорони здоров’я.