Т.В.Цимбал, головний лікар Миколаївської обласної дитячої інфекційної лікарні

Все частіше і частіше останнім часом звучить від батьків фраза — «Ми відмовляємось від щеплення своєї дитини». На питання «З приводу чого? Які для цього у Вас підстави?» — нічого суттєвого не чую. І пояснити не можуть причини відмови, і негативних прикладів не наводять, але висновки категоричні — «Ні».
І починається тривала переконлива бесіда з кожною мамою, татом, бабусею та іншими про необхідність і нагальну потребу в вакцинації дітей в наш час.
Пригадую 1994-1998 роки, коли в Миколаївській області від епідемії дифтерії помирали нещеплені діти, тому що батьки теж відмовлялися від щеплення.
Якби ж вони бачили очі маленьких пацієнтів, які в повній свідомості йшли з життя — ЗАБУТИ ЦЕ НЕМОЖЛИВО...
Це були дівчатка — 7-11 років, які загинули від важких ускладнень дифтерії — паралічу серця, інфекційно-токсичного шоку, відмови провідних шляхів серця. Тоді ж гинули і дорослі.
Діти лікувалися в реанімаційному відділенні обласної інфекційної лікарні, і до їх спасіння залучались найкращі фахівці області: педіатри, інфекціоністи, реаніматологи, кардіохірурги, викликали навіть по санавіації республіканських фахівців — професорів Крамарева С.О., Белебез’єва Г.І. та інших. Але, на жаль, надто запізно звертались батьки по медичну допомогу. Тоді в області спостерігався низький відсоток щеплених дітей і велика кількість нещеплених, особливо дітей до 1 року життя.
Тоді багато зусиль організаторів охорони здоров’я області, педіатрів, терапевтів, інфекціоністів та інших фахівців було направлено на покращення стану імунізації дитячого та дорослого населення; проводились додаткові тури імунізації, переглядались медичні протипоказання до щеплення важкохворих та хронічно хворих; вводились посади імунологів. Розгорнулась широка й послідовна боротьба медиків за максимальне охоплення дітей щепленням. А тут — епідемія дифтерії по всій Україні. Наслідки були сумні і непередбачувані.
Минуло десять років. Зараз вже 2009 рік. І що ми маємо? Рівні захворюваності на керовані інфекції серед дитячого населення значно (майже в 10 разів, а то і більше) нижчі, ніж в довакцинальний період, майже не спостерігаються смертельні випадки від даної групи інфекції, зменшилась кількість ускладнень і важких залишкових явищ після перенесених захворювань. Чому? А тому, що серед дітей відсоток охоплення щепленням проти цих інфекцій сягає 95-97%.
І якщо зараз батьки почнуть масово відмовлятися від щеплень — цей відсоток різко знижуватиметься і наступить період, коли збільшиться прошарок незахищених дітей, і віруси та бактерії дифтерії, краснухи, коклюшу, епідпаротиту, кору, туберкульозу та інших інфекцій зможуть безперешкодно інфікувати і передаватися від однієї дитини до іншої, викликати тяжкий перебіг, ускладнюватися, закінчуватися летальними випадками!
З давніх-давен людство шукало шляхи вирішення проблеми ліквідації інфекційних хвороб, епідемій, зниження смертельних випадків. На сьогодні є єдиний шлях запобігти інфекційним захворюванням — це щеплення. Іншого шляху, я підкреслюю, НЕМАЄ!
До щеплення дітей треба підходити дуже уважно, обережно і індивідуально.
Для цього в кожному лікувально-профілактичному закладі існують імунологічні комісії, введені посади дитячих імунологів, а в обласних дитячих лікарнях працюють обласні дитячі імунологи, які проконсультують та призначать, в разі необхідності, додаткові обстеження; підготують дитину, проведуть щеплення, будуть спостерігати за дитиною деякий час.
і мені хочеться звернутися до шановних батьків: «На жаль, стан здоров’я Ваших дітей бажає кращого, але чому Ви, батьки, які несете відповідальність за їх життя, свідомо лишаєте їх шансів боротися з різного роду інфекційними агентами? Давайте не будемо забувати нашого гіркого досвіду в минулі 90-ті роки і подаруємо дітям щасливе дитинство, яке без гарного, міцного здоров’я неможливе! А коли Ви маєте якісь сумніви, перед щепленням завжди можна проконсультуватися з лікарем, поцікавитися правилами щеплення, можливими додатковими обстеженнями, а також як правильно підготуватися до даної процедури і чого можна очікувати.
В разі Вашого бажання дитина завжди може бути направлена до міського або обласного імунолога. Переконана, що серед лікарів, в тому числі, педіатрів немає байдужих фахівців.
Більше цікавтеся висновками лікарів, ніж думкою сусідів, знайомих, неперевіреними фактами, не зволікайте з можливістю своєчасно захистити своїх дітей від смертельних хвороб»!